Назва цієї страви збиває з пантелику всіх, хто вчив українську як другу мову. Сиру в сучасному розумінні там немає.
Українське слово «сир» означає передусім свіжий кисломолочний сир, той, що робиться за добу. Твердий жовтий сир це вже інша історія і пізніша назва.
Тому сирники не мають стосунку до жовтого сиру взагалі. Вони робляться з того самого продукту, який раніше був у кожному господарстві, бо молоко треба було кудись подіти до вечора.
І тут ховається головна причина невдач.
Рекомендуємо перше і найважливіше: сир має бути сухим. Вологий сир тягне за собою борошно, борошно робить тісто важким, і замість ніжних сирників виходять гумові коржики.
Тому сир відкидають на марлю і дають стекти щонайменше годину, а краще ніч у холодильнику. Якщо сир зернистий, його протирають через сито. Це та єдина дія, яку не можна пропустити.
На півкіло сухого сиру одне яйце, дві столові ложки цукру, дрібка солі й дві столові ложки борошна. Все. Більше борошна не треба, скільки б не хотілося.
Масу не вимішувати довго. Чим більше її мнуть, тим щільніші сирники.
Формувати мокрими руками, обвалювати в борошні тонко і струшувати надлишок.
Смажити на середньому вогні під кришкою по чотири хвилини з боку. Кришка тут потрібна, вона пропікає середину, доки скоринка стає золотою.
Подавати зі сметаною, медом або вишневим варенням.
Слова старіють швидше за рецепти, і плутають нащадків більше за них.
💛Смачного.
