🕵️♂️ Схеми ДПЗКУ
У 2012 році Пекін надав ДПЗКУ позику на 1,5 млрд доларів, щоб та експортувала 2-4 млн тонн зерна на рік в Китай або через китайську корпорацію — в інші країни. Кредит надали з державними гарантіями.
Про перші махінації навколо мільярдного зернового контракту громадськість дізналася тільки після зміни влади на початку 2014. Невдовзі після підписання домовленостей з Китаєм до управління державною корпорацією у 2013 році прийшли нові менеджери.
Головою правління став ексгендиректор Аграрного фонду Ігор Якубович (людина, близька до колишнього аграрного міністра Миколи Присяжнюка). Далі туди потрапив Роберт Бровді та кілька його знайомих і партнерів з інших компаній. Бровді — колишній однопартієць ("Фронт змін") і товариш Яценюка. Його прізвище асоціюється з "Хліб інвестбудом" – однією з найбільш скандальних компаній часів Януковича.
Уу2013 ДПЗКУ успішно поставляла зерно не лише в Китай, а й в інші країни. Серед кінцевих покупців у переліку можна було знайти, зокрема, фірми з Єгипту, Ефіопії, Ірану та Швейцарії. Одним з партнерів держкорпорації була швейцарська Grain Trading Group AG. Її президент — знайомий Бровді Юрій Довганич.
Уу 2014-2015 маркетинговому році ДПЗКУ довелося вже не продавати, а купувати у цієї швейцарської фірми 115 тис. тонн зернових. Це сталося через труднощі з виконанням китайського контракту наприкінці року.
ДПЗКУ повинна була поставити до 31 грудня китайцям 550 тис. тонн кукурудзи. Відправити вдалося лише сім кораблів з необхідних десяти. Відповідно, три були куплені за валюту у компаній, у яких кораблі на той момент знаходилися в портах. Два – у Grain Trading Group AG, і один – у міжнародного зернотрейдера Noble.
За часів Якубовича корпорація не обмежувалася експортом зерна у треті країни. Одна сумнівна угода ДПЗКУ стосувалася страхування зерна від вогневих ризиків на 177 млн грн у компанії "Гарант-престиж". Як виявило пізніше слідство, корпорація переплатила 162 млн грн, оскільки страхувальник нібито неправильно розрахував розмір щомісячного платежу.
Щоб зрозуміти, куди поділася більша частина коштів, треба звернути увагу на заборгованість державної корпорації. Вона продавала зерно сумнівним офшорним компаніям, а ті з нею не розраховувалися. Все це відбувалося впродовж 2013-2014. Більше 20 суден державного зернотрейдера були фактично викрадені. Невідомі посередники потім продавали зерно державним корпораціям із Саудівської Аравії, Йорданії та Бангладешу.
В часи Януковича активною "прокладкою" була Sonders Trading K/S Co з Гонконгу. Це один з найбільших іноземних боржників ДПЗКУ — 1,215 млрд грн. Встановити справжніх власників компанії складно. Виписка з гонконгського бізнес-реєстру за 2013 рік каже, що вона записана на Alpha Capital Management Ltd з далекої Ангільї. Гонконгська фірма була є мажоритарним власником "Лізингової компанії "Ліор". До кінця 2013 її засновником був Дмитро Сідляренко – колишній заступник директора компанії "Танталіт", що володіла більшою частиною Межигір'я.
У 2012і Сідляренко став одним з власників "Радикал банку". З "Радикалом" пов'язаний і колишній директор компанії "Ліор" Ярослав Бера – акціонер і член наглядової ради банку. За наявними даними, наприкінці 2014 року у цей банк було перераховано понад 40 млн дол виручки державної корпорації. Існує також імовірність, що Sonders Trading пов'язана з іншою гонконгською фірмою – Neslot Limited. Ця компанія 31 грудня 2014 року мала борг перед держкорпорацією за контрактом від серпня 2013 року.
Деяку інформацію про співпрацю ДПЗКУ з цими двома компаніями можна знайти у судовому реєстрі. Від схеми, у якій було задіяне це тріо, просто перехоплює подих.
Відповідно до одного з рішень Господарського суду Києва, у 2013 році та на початку 2014 року ДПЗКУ уклала з Neslot Limited кілька угод на поставку кукурудзи. Причому платником за товар за одним з контрактів була Sonders Trading.
