Десерт, який роблять буквально зі сміття. З тієї білої частини кавуна, яку ви щойно викинули.
На півдні кавунів було стільки, що кірки вивозили возами. І хтось зрозумів очевидну річ: біла частина це щільна, майже нейтральна за смаком м'якоть, яка чудово тримає форму і здатна взяти будь-який смак, який їй дадуть.
Тобто це ідеальна основа. Просто вона не має власного характеру, і саме тому її вважали непотребом.
Готове варення виходить бурштиновим, прозорим, а шматочки хрусткими, схожими на цукати. Люди, які куштують уперше, зазвичай не вгадують, з чого воно.
Тепер як його зробити, і тут важлива послідовність.
Рекомендуємо: з кірок зрізати всю зелену шкірку до єдиного міліметра і всю рожеву м'якоть. Має залишитися тільки біле. Зелень дасть гіркоту, рожеве розвариться в кашу.
Нарізати кубиками або смужками сантиметра по два.
Далі крок, який більшість пропускає, а він вирішує хрусткість. Залити кірки содовим розчином, чайна ложка соди на літр холодної води, і залишити на чотири години. Сода зміцнює пектин у клітинних стінках, і шматочки залишаються пружними, а не розлізаються. Потім дуже ретельно промити, тричі змінюючи воду.
Зварити сироп: на кілограм кірок кілограм цукру і склянку води.
Залити кірки киплячим сиропом і залишити на ніч. Не варити.
Наступного дня довести до кипіння, проварити п'ять хвилин і знову залишити на ніч. І так тричі.
Саме ця покрокова схема робить шматочки прозорими. Якщо варити все за один раз, цукор не встигне зайти всередину, і зовні буде карамель, а всередині вода.
На останньому заході додати сік лимона, ваніль і кілька листочків м'яти.
Готове, коли шматочок став напівпрозорим, а сироп тягнеться з ложки ниткою.
Нічого непотрібного не існує. Існує те, у що ніхто не захотів вкладатися.
💛Смачного.
