Справа, в якій Шостий ААС постановив доволі резонансну ухвалу, розглядалася з 2009 року. В грудні 2004-го «Укрнафтобуріння» отримало від Держкомприроди спеціальний дозвіл на геологорозвідувальну й промислову розробку Сахалінського родовища терміном на п’ять років й одночасно уклало з цим відомством угоду про умови користування надрами. Згідно закону «Про нафту і газ», якщо користувач протягом цього строку неухильно виконував усі вимоги, він мав право отримати дозвіл ще на 20 років без конкурсу. В «Укрнафтобуріння» по цій лінії проблем не було й воно в червні 2009 року подало заяву щодо продовження терміну до правонаступника держкомприроди – Державної служби геології. Але тамтешнє керівництво повернуло її без розгляду, вказавши, що заявникові слід іти на конкурс на загальних підставах з усіма іншими можливими претендентами. Баталії йшли п’ять років, після чого постановою Верховного суду рішення на користь «Укрнафтобуріння» були скасовані.
Проблема ще й в тому, що «Укрнафтобуріння» опинилася перед фактом ймовірної втрати родовища, на допомогу власнику цієї компанії Миколі Злочевському прийшов Ігор Коломойський, який за половину акцій компанії вирішив усі питання і з урядом Тимошенко, і з Державною геологічною службою, і з адміністративними судами. В подальшому Коломойський викупив у Злочевського й решту акцій, але повноправним господарем компанії залишався недовго, оскільки при Януковичі податкова служба швидко поставила «Укрнафтобуріння» на край фінансової прірви. Коломойський викрутився й тут, розплатившись за це половиною акцій компанії з двома доволі впливовими членами уряду Азарова – Андрієм Клюєвим та Едуардом Ставицьким.
У 2014 маятник хитнувся в інший бік і зазначені вище персони повтікали з України, хоча при цьому залишилися власниками «Укрнафтобуріння». Клюєв зі Ставицьким за безцінь продали Коломойському свої акції. Через п’ять років ситуація знову змінилася і Верховний Суд несподівано задовольнив касаційну скаргу правонаступника Держгеології. Щоправда частково: без змін залишилося рішення попередніх судів щодо першої з двох позовних вимог «Укрнафтобуріння», а саме визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви. Зате було скасоване рішення зобов’язати видати спеціальний дозвіл, оскільки суди, на думку ВС, перевищили межі своєї компетенції й втрутилися в повноваження органу влади. Касаційний суд вирішив, що в даному випадку суд може лише зобов’язати Держгеонадра розглянути заяву користувача, а вже за наслідками такого розгляду відомство саме прийме рішення про видачу або невидачу ліцензії.
