Міністр юстиції Герман Галущенко залишив дружину з 4 дітьми, а нову пасію Світлану Грінчук призначив своєю заступницею. Потім просунув її на міністра екології (дозволу на видобуток копалин), потім віддав їй свій портфель міністра енергетики, а сам повернувся до рідних палестин.
Цікаво, що Галущенко на громадських засадах був помічником також нардепа 6-го скликання (2007 – 2012) від тоді модної, а нині забороненої "Партії регіонів" Юрія Каракая. Нині цей факт в офіційній біографії чиновника не згадується, натомість згадки про нього залишилися на сайті "Чесно". Втім, на цей період припадають і більш "зашкварні" справи.
Зокрема, журналісти видання "Лівий берег" стверджували, що в 2006 – 2007 роках Галущенко нібито "таємно" очолював юридичну службу "Енергоатому", якою тоді керував скандальний син голови СБУ часів Кучми Андрій Деркач (нині – офіційно викритий СБУ як російський шпигун і чинний сенатор Росії). Нібито Галущенко входив до групи впливу Деркача і довгі роки був "його людиною". Сам Галущенко ці закиди заперечує, при цьому доказів ніхто з численних критиків чиновника так і не надав.
У 2011 році Галущенко залишив АП і перейшов на "пониження" до Міністерства охорони здоров'я України, де працював головним юридичним консультом ДП "Державний експертний центр". Втім, вже через кілька місяців пан Герман залишив МОЗ і перейшов до роботи у Міністерстві юстиції, де обіймав посаду помічника міністра юстиції Олександра Лавриновича, а згодом директора департаменту судової роботи.
Його головним профілем діяльності були міжнародні спори та арбітражі з іноземними інвесторами. Зокрема, в цей час тривала справа "Татнафти", коли росіяни подали позов проти України через втрату контролю над Кременчуцьким НПЗ.
Остаточного рішення по справі Галущенко не дочекався, бо не знайшов спільної мови з новою міністеркою та яскравою представницею донецької юридичної школи Оленою Лукаш і звільнився, а вже в липні 2013-го став виконавчим директором з правового забезпечення ДП НАЕК "Енергоатом".
Галущенко не затримався довго й тут – чиновник звільнився з цієї посади у квітні 2014 року (не чекаючи на ухвалення закону про люстрацію чиновництва часів Януковича) та зосередився на приватній практиці (був керуючим партнером адвокатської компанії "ІЛА") та викладацькій діяльності, яку розпочав ще в 2012 році в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
