🚫 🧡🧡🧡🧡🧡🧡 Багатий та нещасливий експрокурор Харківщини Сашко Фільчаков розмірковує, куди ж йому піти після майбутнього звільнення з прокуратури. До ЗСУ не дуже хочеться, тому Саша-пенсіонер-мільйонер підшукує собі кар'єру у політиці.
Шукає політичний дах так, ніби з неба ось-ось впаде метеорит персональної відповідальності. І замість парасольки в нього — кримінально-процесуальний кодекс, який давно перетворився на величезний шматок паперового сорому з дірами у всіх місцях, де мала бути совість.
Мабуть, бере приклад зі старшого Дімки Вербицького, який з Офісу генпрокурора шмигнув до міського осередку "Батьківщини" в Одесі. Фільчаков шукає політичний дах так, ніби з неба ось-ось впаде метеорит персональної відповідальності. І замість парасольки в нього — КПК, України який давно перетворився на величезний шматок паперового сорому з дірами у всіх місцях, де мала бути совість.
Цього тижня в Харкові він уже встиг втертися до регіонального керівництва "Батьківщини". Видно, Фільчаков подумав, що якщо довго тримати спину рівно й говорити людським голосом, то його перестануть впізнавати.
Спойлер: ні. Не перестануть. Бо його «репутація» заходить у приміщення на кілька хвилин раніше за нього — щоб люди встигли морально підготуватися.
☑️ Керівництву ПП "Батьківщина" — якщо ви серйозно розглядаєте хоча б теоретичну можливість взяти його під своє крило — краще відразу міняйте крило. І партію. І, можливо, країну. Бо відмити потім свою репутацію буде неможливо. Цей прокурорський персонаж знищує імідж не просто плямою — він залишає чорний кратер, який димить і шипить, як зіпсована хімія на уроках у школі.
Позаду, як завжди, плетуться прокурори Яковлев і Чуб — тіні, які вічно роблять вигляд, що просто проходили повз і випадково вплутались у ще одну історію, від якої хочеться мити руки до ліктів. Їхні «я тут ні до чого» звучать так професійно, що з такими талантами їм давно пора було працювати в театрі, а не в прокурорських фантазіях.
Ми ще розберемо, чому вигадане ДБР досі святкує чемпіонство з «ми нічого не бачили». Там такі сюжети, що навіть кримінальні хроніки сором’язливо відводять очі й шепочуть: «люди, припиніть, це ж фантасмагорія».
