Перший в історії український продукт, який отримав такий самий юридичний захист, як шампанське і пармезан, це сир, який вівчарі роблять руками у дерев'яній бочці на горі.
У 2019 році гуцульська овеча бриндзя стала першим в Україні продуктом із зареєстрованим географічним зазначенням. До цього жоден український продукт такого статусу не мав.
Територія охоплює Гуцульщину: Закарпаття і частину районів Івано-Франківщини та Чернівеччини. Молоко має бути сирим, від аборигенної породи овець, які пасуться на найвисокогірніших полонинах України. Технології, за якою його роблять, понад п'ять століть.
Тепер найцікавіше, і це те, чого більшість не знає. Бриндзя не робиться окремо. Вона другий крок.
Спочатку в молоко додають ґлєґ, природну сичужну закваску, і нагрівають. Молоко зсідається. Отриману масу збирають у марлю і дають стекти жентиці, сироватці з овечого молока.
Те, що залишається, називається будз. Це свіжий сир, м'який, з власним смаком, і великі голови підсушують у диму під дахом над ватрою.
І тільки потім будз перетирають із сіллю і щільно набивають у дерев'яні бочки-бербениці. Ось тепер це бриндзя.
А з жентиці, що лишилася, відварюють ще й вурду. Тобто з одного молока отримують три різні продукти, і нічого не викидають.
Тепер що з цим робити вдома.
Рекомендуємо не намагатися повторити полонинський процес, а навчитися з бриндзьою поводитися. Вона солона, і це головне, що треба врахувати.
Перед використанням її варто потримати двадцять хвилин у холодному молоці або воді, якщо вона надто гостра на сіль. Страву, у яку вона йде, солити треба наприкінці і обережно.
Найкраще вона працює там, де є щось нейтральне і гаряче: кукурудзяна каша, варена картопля, печений гарбуз, яєчня. Бриндзю не плавлять, її кришать на гаряче в останню секунду.
А будз, якщо трапиться свіжий, їдять просто з хлібом і нічим не псують.
Щоб щось стало визнаним у світі, спершу треба, щоб хтось п'ятсот років робив це однаково.
💛Смачного.
