🧠 ☝️☝️☝️☝️☝️☝️
💛«Коханець-схематозник: хроніки чоловіка, який завжди любив понти, а понти — його»
Жив собі на світі такий собі Олександр Грановський.
Не сказати, що лиходій, не сказати, що герой… так, упевнений у собі чоловік, який занадто рано зрозумів дві речі — жінок він любить, а відповідальність ні. Про дитинство, юність промотаємо, там нічого цікавого, окрім постійного бажання Сашка обійти чергу, правила і часом навіть здоровий глузд.
Починав він простим юристом. Скромно, тихо, акуратно, ніби сам не вірив, що в нього вистачить мізків кудись вирости. Але мізки в нього були, чортові мізки, голова працювала так, що партнером він став майже випадково, просто тому що побачив лазівку, де інші бачили стіну. Тому згодом і став головним «вирішувальником» у країні.
💕Але була в нього слабкість.
Жінки. І бажано не молодші, щоб уже з досвідом, з характером, з посадою або хоча б перспективою посади. Сашко, знаєш, ставився до кар’єрного росту своїх коханок із такою ніжністю, з якою інші вирощують орхідеї. Тільки він не купував їм подарунків, не вважав за потрібне. Сашко дарував те, що вважав значно ціннішим — підвищення. Він так і казав: «Навіщо сережки, якщо можна дати відділ?»
🔒Та одного разу прогнувся.
Одна виявилася такою, що довелося таки розкошелитися. Купив їй квартиру в харківському масиві Лісники, хоча, якщо чесно, купив він її радше для себе. Щоб був куточок для справ сердечних і не дуже. Щоб ніхто не заважав, щоб можна було поєднувати задоволення з відчуттям власної значущості.
Для краси він вписав у документи ще одну людину. Якогось Ярослава. Щоб схема виглядала солідно. Щоб ніхто не здогадався, що в цій квартирі Сашко проводить не культурне просвітництво, а вечірні інтенсиви. Але Сашко трохи перестарався. Заплутався так, що сам уже не знав, хто за ким числиться і кому він брехав учора.
🕵️♂️І тут з’явилися хлопці з НАБУ.
З біноклями, кавою, бажанням доводити справи до кінця. Вони подивилися на все це господарство, на квартири, оборудки, схеми, і дружно вирішили, що Сашко трохи перегрався. Він же любив великі гроші, любив керувати, будувати конструкції з підприємств, перекидати прибутки за кордон, наче це спорт. Але детективи все перерізали, викотили йому питання, після яких Сашко зрозумів, що пора змінювати графік перельотів.
Тепер він у розшуку.
Мотається між Віднем і Марбельєю.
У Відні робить вигляд, що веде культурні перемовини.
У Марбельї ховається в друга, який відповідає на дзвінки фразою: «Це Конус, говори швидко».
Чому Конус — ніхто не знає. Можливо, через форму блискучої голови. Можливо, через форму характеру та прізвища. Можливо, просто тому, що в компанії Сашка прізвиська давали лише за особливий внесок у загальну дурість.
І от тепер Сашко живе між двома містами, двома жінками, трьома схемами і однією гонитвою. І все це лише початок.
🔍Продовження, звичайно, буде.
Ви ж не думаєте, що ми відпустимо такого шлемазла?
Ні вже, друже, ми тільки почали…
