Десерт, у якому немає ні борошна, ні тіста, ні основи. Він тримається сам на собі.
Львівський сирник має галицьке коріння, перші згадки з'являються в кулінарних записах початку двадцятого століття, а класичний варіант, який знають сьогодні, склався ближче до середини століття. Ваніль, цитрус і шоколадна глазур прийшли пізніше.
І відрізняється він від усього, що на нього схоже, однією річчю. Це не чизкейк, бо немає коржа з печива. Це не запіканка, бо немає манки й борошна. Це просто сир, який навчили тримати форму.
Тому вся справа тут у сирі, і помилитися можна тільки в ньому.
Рекомендуємо брати сир сухий і жирний, і це не одне й те саме. Жирний дає вершковість, а сухий дає структуру. Вологий сир перетвориться на мокру масу, яка осяде після духовки.
Якщо сир вологий, відкиньте його на марлю і підвісьте на кілька годин.
Далі найважливіший крок, який пропускають майже всі. Сир треба двічі протерти крізь дрібне сито. Не блендером. Блендер рве білок і робить масу гумовою, а сито дає ту саму гладкість, за якою впізнають справжній львівський сирник.
Класична пропорція: кілограм сиру, п'ять яєць, сто п'ятдесят грамів розм'якшеного вершкового масла, двісті грамів цукру, ванільний цукор. Родзинки за бажанням, можна замінити цедрою.
Жовтки розтерти з цукром і маслом, вмішати в сир. Білки збити окремо до м'яких піків і ввести лопаткою знизу вгору, не розмішуючи.
Пекти при низькій температурі, сто шістдесят градусів, близько години, і обов'язково залишити в вимкненій духовці з прочиненими дверцятами ще на півгодини. Різкий перепад температури садить сирник.
Глазур наносити тільки на повністю холодний, інакше вона стече.
Те, що тримається без основи, тримається на якості того, з чого зроблене.
Смачного.💛
