Щоб правильно виліпити цю рибу з бронзи, скульптор спершу її насмажив.
У Бердянську стоїть пам'ятник бичку. Не абстрактній рибі, а конкретній, і називається він «Бичок-годувальник».
Ім'я буквальне. Під час Голодомору, воєн і повоєнних років люди ловили бичка просто з берега, і саме він тримав цілі родини живими.
Ідею подав іхтіолог Вячеслав Мірошников ще у вісімдесяті. Автор скульптури Микола Мироненко, відливали на місцевому заводі.
І ось деталь, заради якої варто це знати. Щоб зловити правильну позу, з вигнутою спиною і піднятим хвостом, скульптор смажив і маринував бичків, і дивився, як риба поводиться на пательні. Пам'ятник виліплено не з живої риби, а зі смаженої.
За задумом бичок мав стояти на величезному казані зі сходами. Грошей не вистачило, і залишився тільки постамент.
Тепер як його готувати, бо бичок вимагає рівно однієї речі: рішучості.
Рекомендуємо не потрошити дрібного бичка взагалі, достатньо промити. Великого почистити, голову залишити, вона дає смак.
Обсушити паперовим рушником насухо. Мокра риба не смажиться, вона тушкується і розвалюється.
Обваляти в кукурудзяному борошні, не в пшеничному. Кукурудзяне дає ту саму піщану хрустку скоринку, заради якої все і робиться.
Олії на пательні має бути багато, не пів сантиметра, а щоб риба в ній лежала. Розігріти до легкого диму.
Смажити по три хвилини з боку і не чіпати. Кожен дотик лопаткою це мінус скоринка.
Викласти на папір, посолити одразу гарячими.
Класичний одеський варіант далі: тушкувати смажених бичків у томаті з цибулею двадцять хвилин, і їсти холодними наступного дня.
Пам'ятники частіше ставлять не героям, а тим, хто просто був поруч, коли було найважче.
💛Смачного.
