Суддю Савранського районного суду Одеської області Оксану Трачову через 12 років виправдали від звинувачень в одержанні хабаря.
У березні-квітні 2013суддя за пособництва секретаря судового засідання Тетяни Савчук (Швець) одержала для себе 3,7 тис. доларів за призначення максимально мʼякого покарання двом наркодилерам.
Із заявою про злочин в Генеральну прокуратуру звернулась дружина одного з підсудних.
Жінка фіксувала розмови на МР-плеєр. Записала розмову з секретарем суду, що судді треба передати певну суму за винесення потрібного вироку. Але з розмови зрозуміло, що Трачова вже зменшила суму хабаря з 5 до 4 тисяч доларів. Жінка просить секретаря дозволити передати гроші двома частинами, бо вона вже продала хату і гроші повинні привезти родичі з Чернігова. Секретар, начебто, відповідає, що суддя не погодиться. Але у відповідь на сумніви запевнює, що суддя обовʼязково виконає оплачувану послугу. Наприкінці розмови погоджується влаштувати особисту зустріч із суддею в обідню перерву.
Працівники СБУ дали заявниці своє обладнання. Після цього були зафіксовані зустрічі зі співмешканцем секретаря судового засідання і передача йому трьох тисяч доларів.
Під час обшуку квартири судді Трачової у червоній жіночій сумочці виявлено 200 доларів. У скляній вазі на поличці у серванті у вітальній кімнаті був згорток з купюрами. У подальшому 17 купюр із квартири судді співпали з тими, що були видані заявниці правоохоронцями.
У січні 2015 Ульяновський районний суд Кіровоградської області визнав суддю і секретаря суду винуватими і призначив їм по 5 років позбавлення волі. Але вирок скасували через процесуальні порушення і справу розглядали повторно. У 2017-му Ульяновський районний суд Кіровоградської області дав судді 7 років вʼязниці, а її пособниці — 5.
Апеляційний суд у листопаді 2017-го скасував цей вирок, зіславшись одразу на низку причин: вручення судді підозри неуповноваженою особою, порушення територіальної підсудності, незаконний склад суду через невирішену заяву про відвід суддів, а також недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які були підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
У 2018-му справу передали до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, який одразу повернув обвинувальний акт прокурору. Апеляційний суд скасував це рішення. Після цього Первомайський міськрайонний суд слухав справу понад 6 років і ухвалив виправдувальний вирок.
Суддя Трачова пояснювала, що гроші, вилучені в неї вдома, належать її чоловікові, а 200 доларів в сумочку їй підкинули. Позиція захисту зводилась до того, що розслідування проведено із суттєвими порушеннями. Заявниця неодноразово приходила до судді і просила перенести розгляд справи її чоловіка то через його хворобу, то через відсутність грошей для оплати адвоката. Трачова як суддя розʼяснювала, що необхідно написати заяву і додати підтверджуючі документи. Для складання заяви направляла її до секретаря судових засідань. Ні про які гроші за помʼякшення покарання, як запевняв захисник, мова не йшла. Але працівники СБУ та Генеральної прокуратури України вчинили провокацію.
Співмешканець секретаря судового засідання, через якого, за версією обвинувачення, передавали гроші, показання давати відмовився. При цьому зіслався на статтю 63 Конституції, що дає право не свідчити щодо себе і членів сімʼї.
Основними доказами у справі було матеріали негласних слідчих дій. Але прокурор не надав у судовому засіданні постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій.
Дозвіл на обшук судді стосувався грошових купюр. Суд вирішив, якщо всі докази, отримані в результаті НСРД, визнані недопустимими, то і вилучені з квартири судді гроші також не можна враховувати як доказ.
Суд вирішив, що, відповідно до діючого на 2013 рік законодавства, генпрокурор і його заступник не мали права доручати слідчому вручити судді підозру, як це було в даному випадку.
